В рубрике Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт «Мальовнича Україна-туристичний край», який за сприяння Національної спілки краєзнавців України проводит Інститут історії українського суспільства ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», продовжує знайомити громадськість із представленою учасниками тематикою.
Студентка Харківської державної академії культури Ольга Голян під керівництвом старшого викладача кафедри туристичного бізнесу Шумлянської Наталі Володимирівни представляє роботу «Забуті намистини Волинської землі». Туристичні багатства України складають природні ресурси, культурні об’єкти, етнічне різноманіття, звичаї та обряди кожного регіону. Проте, багато місць, туристичний потенціал яких можна активно розвивати, лишаються занедбаними, а часто навіть недоступними. З одного боку, цей прикрий факт надає ореол романтизму таким перспективним місцям, кличе мандрівника на нові відкриття, проте, й ставить важкі завдання – привести перспективні туристичні об’єкти у належний стан.
Волинський край – це місце наповнене цікавою історією, архітектурними ансамблями та мальовничими краєвидами природи. Сюди варто їхати помилуватися казковою природою й отримати нові враження, поринувши в загадкове минуле цієї землі. Тут, на Волині, у палацах-резиденціях графів і королів проводилися гучні бали, ховалися скарби, зберігалися сімейні таємниці. Тому на Волинській землі може бути реалізовано численні туристичні маршрути, кожен із них буде своєрідний і неповторний. У даному разі читачеві пропонується презентація розробки екскурсійного маршруту по маленьких містечках та селах, які, не зважаючи на нинішні свої розміри, ховають велику історію. Попутно викладаються ідеї якими простими і не надто витратними заходами, основаними, здебільшого, на завзятті, перспективні туристичні місця можуть отримати життя.
Почати мандрівку варто із міста Любомль. Тут першим туристичним об’єктом є палац Браницьких, збудований у другій половині XVIII століття. Від колись пишної резиденції польського магната залишилося тільки південне двоповерхове крило – скромна тінь палацу Браницького. Сьогодні тут розміщуються дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ). Актуальною проблемою є реставрація палацу, великого саду, який був обнесений кам’яною огорожею та відтворення графської атмосфери. Для цього, принаймні частково, слід зібрати панські колекції. У цій справі можуть допомогти культурні заходи, виставки й фестивалі колекціонерів та митців, творчі змагання. Це допоможе зробити даний об’єкт відомим і славним за межами Любомля й України.
Мандрівника завжди приваблював неповторний колорит регіону, особливості побуту й звичаїв місцевого населення. Для України характерна традиція сільських ярмарків, які були не лише місцем торгівлі, а й культурними центрами. Волинь – традиційно аграрний регіон і для його економічного розвитку важливим є забезпечення можливості для населення реалізувати свою продукцію. Тому в Любомлі перспективи матиме ярмарок, завдяки якому є змога створити умови для реалізації екологічно чистої продукції селянських господарств, а також речей ручної роботи з лози, дерева, вишиваних рушників, портретів і багато іншого. На цей ярмарок може бути розроблено спеціальні шоп-тури, які вже давно стали нормою у розвинених країнах Європи. Також гості матимуть змогу здійснити на ярмарок гастрономічні й етнографічні тури аби поласувати волинськими делікатесами, заразом, подивитися виступи фольклорних колективів із виконанням народних пісень.
Наступна намистинка подорожі – палац Мйончинських XVIII століття у смт. Луків. Існує наукова гіпотеза, що саме на місці цього палацу лицарі-тамплієри могли осісти повертаючись із Хрестового походу до Єрусалиму і заснувати у 1231 році палац-фортецю. Згідно історичним фактам проект маєтку створив архітектор із Дрездена – М. Д. Пепельман. Поруч з палацом був висаджений «англійський» парк. З 1753 р. у цьому парку була каплиця родини Мйончинських у стилі рококо. Зараз про колишній замок нагадують тільки вали, рови та перекинутий через рів кам’яний міст. В приміщенні палацу нині знаходиться медичний заклад, де лікують хворих з відкритою формою туберкульозу. Через це, вчені-дослідники не мають змоги робити археологічні розкопки, а туристи – не мають можливості оглянути ще один шедевр зодчества. Даний палац також потребує реставрації та відтворення парку. Фото із http://ua-travels.livejournal.com/2643886.html
Легенда про тамплієрів у смт. Луків відкриває перспективи подієвого туризму. Тут можуть відбуватися фестивалі лицарської культури, реконструкції баталій тощо. Серед місцевої молоді знайдеться багато, хто мав би бажання показати театральне дійство про могутніх й таємничих воїнів. Особливо, якщо зробити фестиваль міжнародним, адже тут присутня не лише українська культура, а й частинки польської, німецької, англійської та інших культур, які складаються у калейдоскоп європейського культурного розмаїття.
Останнім об’єктом туру є величний Олицький замок – резиденція наймогутнішого польського князівського роду Радзівілів. Його було закладено князями у XVI столітті. Це був перший на території сучасної України прямокутний замок бастіонного типу. Його загальна площа понад два гектари! Статки Радзівілів дозволили їм звести споруду, що славилась на цілу Європу своєю величчю. Палац постійно реконструювали і добудовували. Та роки воєн і протистоянь змінювали довколишню атмосферу, палац Радзівілів втратив своє «урочисте» значення й стає військовим шпиталем. Радянські часи роблять з нього лікарню для душевно хворих. Як не дивно, замок і до сьогодні виконує цю функцію. Цей замок називають Волинським Версалем. То ж, імідж аналога знаменитого на увесь Світ Версалю може сприяти, щоб цей замок став чудовим місцем для виставок колекцій картин, центром мистецького життя. Це може закласти перспективу створення власної палацової галереї, а гості замку зможуть скласти більш реалістичне уявлення про життя власників цього маєтку.
Отже, Волинська земля несе в собі великі й несподівані перспективи, які можливо реалізувати малими кроками – закладаючи туристичні маршрути й започатковуючи традиції подій у славних місцях в історії краю та України.